Соціальна служба гімназії

Етапи роботи соціального педагога з дітьми,

які схильні до правопорушень

 1. Схильність до    спілкування. При цьому використовуються      загальноприйняті форми звернення і фрази, обов'язково      доброзичливо і витримано. Розмова повинна бути невимушеною, краще на теми, що є близькими для співрозмовників.      Не рекомендується вдаватися до      порад, запевнень та нав'язливих    рекомендацій. Навіть у дрібницях.      Наприклад, репліка: «У нас тепло,    куртку можна зняти », викликає зворотну     реакцію. Водночас      схвалення, згода, безумовне прийняття розширює аспекти обговорення      проблеми. 

2.   Пошук спільного інтересу. Розпочинається ця процедура з пошуку      нейтрального інтересу (захоплення футболом тощо), що дозволяє     виявити особистІсно значущий (моделювання одягу, інтерес до    проблем потойбічного життя тощо). Обговорення проходить в такій   послідовності: від загальних розмірковувань про людей, їх дій, наслідки - до    конкретної поведінки певної поведінки певної людини; від ціннісних орієнтацій - до рис характеру та почуттів.

Соціальний педагог у розмові має акцентувати увагу на унікальності

      людської особистості, виявити щире зацікавлення міркуваннями      підлітка, уточнювати і конкретизувати його думки.

3.   З'ясування передбачуваних позитивних   якостей. На цьому етапі

     доречно застосувати розповідь про позитивні якості в характері    людини загалом та висловити власне ставлення до їх проявів у щоденному спілкуванні.  Поступово  можна  перейти  до      аналітичного  з'ясування негативних якостей. Така тактика      дозволяє створити ситуацію      безпеки, безумовного прийняття,    емоційного комфорту.

4.   Виявлення якостей, які перешкоджають успішному спілкуванню.

     Найкраще це робити, моделюючи ускладнення в спілкуванні.  Потрібно фіксувати усі моменти напруження, сумніву,      невпевненості, що їх      демонструє підліток. Допустимими є висловлювання щодо власних негативних якостей.

5.            Адаптивна поведінка партнерів досягається через підкресленая

  індивідуальних особливостей у спілкуванні. Відкрите обговорення тих рис характеру, які є серйозною перепоною в налагодженні контактів  (грубість, образливість,   скептичне   ставлення   тощо)   поєднується   з   наміром пристосуватися до особливостей іншої      людини.

6.            Налагодження оптимальних взаємин. На цьому етапі виробляється

  загальний план дій, що конкретизується в програмі    вдосконалення. Підліток за допомогою соціального педагога    виробляє   індивідуально прийняті   та   соціально   схвалені     нормативи   поведінки.     Необхідно підкреслити спільність  намірів, що є своєрідним результатом    пройденого шляху.