4 кроки, які можуть допомогти уникнути проблем:

1. Говори.

“Будь ласка, я прошу тебе припинити робити це!” Не вагайся сказати про те, що тобі не подобається така поведінка, обов’язково зазнач, що ти не припустиш подібних дій до себе. Говори спокійно, твердо, впевнено. Ти маєш право казати про те, що тобі не до вподоби.

2. Ігноруй.

Важко не залучатися у конфлікт, якщо тебе провокують на нього, але це важливо: якщо людина не відповідає на агресію і взагалі не реагує на цькування, у багатьох випадках подібні дії припиняються, бо пропадає інтерес.

3. Йди.

Піти вчасно – дуже важливо, і чим швидше ти зможеш вийти із зони конфлікту, тим більше шансів на те, що він не набуде загрозливих масштабів.

4. Звернись по допомогу.

Просити про допомогу – не соромно: це не свідчіть про твою слабкість, це говорить про те, що ти розумієш серйозність ситуації, грамотно оцінюєш можливі наслідки і достатньо рішучий, щоб залучити дорослих до розв’язання проблеми.

Шановні батьки! Наші діти – наше майбутнє, тому щасливі посмішки на їхніх обличчях – це найголовніше завдання і родини, і школи. 

Як говорив відомий психолог Леонід Амбрамович Венгер:

«Бути готовим до школи – не означає вміти читати, писати і рахувати.

 Бути готовим до школи - означає бути готовим всьому цьому навчитися.»

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом діяльності (навчальної). У житті дитини змінюються все: обов'язки, оточення, режим.

Це «кризовий період» у житті дитини, і ця її «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами.

Адаптація (лат. adapto - пристосовувати) –  в широкому розумінні означає пристосування організму до нових  умов існування.

Адаптація дитини до школи відбувається не одразу. Не один день і не один тиждень потрібно для того, щоб вона змогла призвичаїтися до навчального закладу по-справжньому. Це досить складний процес, пов`язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.

Залежно від стану здоров`я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів якраз і є навчання у 1-му класі.

Виділяють три рівні адаптації:

Біологічна.

Психологічна.

Соціальна.

Існує три рівні адаптації.

Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила й вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; розв`язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче і сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи,  має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає у нього особистих переживань; розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв`язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдання, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров`я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій; спостерігається порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю і спонукань як збоку вчителя, так і збоку батьків; для розуміння нового матеріалу потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

Низький рівень – це фактично показник «шкільної дезадаптації».

Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.

Які ж прояви дезадаптації до школи:

а) відставання від програми;

б) швидка втомлюваність;

в) недисциплінованість;

г) невміння будувати відносини з однолітками та дорослими;

д) підвищена тривожність, плаксивість;

е) глибокий спад працездатності наприкінці дня;

є) неадекватна поведінка.

1. Поясняти дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.

2. Дотримуватися режиму дня.

3. Час . Вам необхідно потрапити у світ вашої дитини. Постарайтеся, щоб його інтереси стали Вашими. Не жалкуйте для дитини часу. Грайте, навчайтеся, розмовляйте з дитиною.

4. Дозвольте дитині бути самим собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є.

5. Щиро цікавтеся шкільним життям дитини.

6. Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

7. Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та засудження.

Методи зняття емоційного напруження.

1. Ігри. Це еможуть бути ігри з піском та водою, ліплення з глини, пізнавальні ігри тощо.

2. Спілкування з природою. Прогулянки у парку чи лісі, спостереження за сезонними змінами, багатством природних барв заспокоюють, урівноважують емоційний стан дитини.

3.Фізичні навантаження. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

4.Виготовлення виробів з природного матеріалу. Плетіння з соломки формують довільну поведінку, врівноважують дитину.

5.Малювання фарбами, м’якими олівцями, фломастерами, крейдою та іншими пластичними матеріалами.  Надійний захід для виходу зі стану напруження. Бажано не обмежувати дитячу уяву певною тематикою, зразками роботи дорослого, оскільки це стримує дитину, змушує копіювати і через це пригнічує,отже, нервує.

Вправа «Ми--батьки».

Діти – наше майбутнє. Від часу народження ваших дітей ви мріяли, якими вони будуть, коли виростуть, ким стануть у майбутньому. Але інколи наші очікування, наші мрії не справджуються. І потім ми починаємо задумуватися: «А чи все я зробив чи зробила для того, щоб моя дитина виросла справжньою людиною». Так от, щоб не було запізно, це запитання потрібно ставити собі ще на самому початку шляху.

Виконайте одну вправу яка має назву «Ми-батьки»

Продовжить речення стосовно своєї дитини:

—«Якою я хочу бачити свою дитину…»;

—«Що для цього я роблю…»;

—«Чого я ніколи не дозволю собі, як мати(батько), у вихованні дитини…».

Поміркуйте:

- Чи легко було продовжити речення «Як мати для цього я роблю…»

- Чи завжди вдається у реальному житті виконувати ваш варіант  речення «Як мати я ніколи..."

Учні 5-х класів - це діти молодшого підліткового віку. В цей час відбувається інтенсивне формування особистості, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні.

У молодшому підлітковому віці відбуваються такі зміни:

-         зростає   контроль   кори   головного   мозку   над   інстинктами  та   емоціями   (відбувається гальмування) можливість управління своїми емоціями;

-         зникають попередні дитячі інтереси, з'являються нові;

-         виникає прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки;

-         виникає потреба особливої уваги до себе.

Труднощі у вихованні зникають, коли батьки, вчителі враховують нові потреби і запити дитини.

Молодший підліток - допитлива, активна, різка, діяльна, галаслива й емоційна дитина, яка прагне до всього нового й незвичного.

Під впливом складнішого змісту навчання, в 5-му класі відбуваються зміни в навчальній діяльності підлітків. Вони частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, вступають у суперечки, вимагають додаткових доказів, їхній інтелектуальний (розумовий) розвиток значно випереджає їхній досвід.

Абстрактне мислення (мислення термінами, поняттями) п'ятикласника перебуває у стадії свого становлення, тож учні відчувають труднощі в абстрагуванні понять. Найкраще засвоюється молодшими підлітками матеріал, що спирається на адекватно (вдало) підібрані наочні образи.

Пізнавальні інтереси спрямовуються на пізнання явищ природи і громадянського життя. Вони розвиваються переважно в процесі вивчення навчальних дисциплін. Велике значення у розвитку чи зникненні інтересу до вивчення тієї чи іншої дисципліни мають успіхи, досягнення чи, навпаки, невдачі дитини у вивченні предмета. Успіхи, пов'язані з позитивними емоційним станом, підвищують інтерес, а невдачі (особливо часті) - значною мірою знижують його. Інтереси п'ятикласника стають більш широкими, стійкими, проте, підвищена допитливість у цьому віці може призвести і до розсіяності інтересів.

Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв'язку із засвоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя. За складністю адаптації 5-класників можна прирівняти до першокласників, які з дитячого садка поринули в шкільне життя. Проблема переходу учнів молодшого шкільного віку до школи П ступеня досить глибока.

Учні 5-х класів зустрілись з багатьма проблемами, а саме:

-   різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей;

-   збільшилась кількість навчальних предметів і уроків;

-   змінився склад класу;

-   відбувається перехід з кабінету в кабінет;

-   чергування тощо.

Основними ознаками шкільної дезадаптації є труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів й однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість, тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості.

Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв'язувати спільними зусиллями сім'ї та школи.

Роль сімїв адаптації школярів

Родина - це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині - це любов батьків до своїх дітей. У цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, у будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними.

Але батьки по-різному розуміють і визначають любов до дитини. Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною: "Знову ти плутаєшся у мене під ногами!", "Займись чим-небудь", - обурюється мама готуючи обід.

"Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий," - бурчить батько, збираючись на недільну рибалку.

"Господи, от звалився на мою голову! - вигукує бабуся, якій на вечір "підкинули" онука, зруйнувавши її власні плани. - 3 таким неслухом як ти одна морока!"

"Такий шибеник росте! - скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. - Батьків зовсім замучив та й нас з бабусею з світу зживає!".

Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

-   Я тисячу разів говорив тобі, що...

-   Скільки разів треба повторювати...

-   Про що ти тільки думаєш...

-   Невже тобі важко запам'ятати це...

-   Невже тобі незрозуміле, що...

-   Ти такий самий (така сама), як і...

А тепер порівняйте наскільки рідше звучать бажані висловлювання:

-   Ти в мене найрозумніший.

-   Ти в мене найкраща.

-   Ти мене завжди правильно розумієш.

-   Я нікому так не вірю, як тобі.

Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров'я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, раціональне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів й інтересів.

Під час виконання домашніх завдань дитиною варто контролювати дотримання санітарних вимог.

Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, потрібно сприймати її як рівноправного учасника спілкування.

Будьте уважними до дитини, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв'язати її.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх потрібно:

    1.           Не переривати дитину, не казати, що ви все зрозуміли, не відвертатися, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давати їй приводу тривожитись через те, що вона вас мало цікавить;

2.           Не ставити забагато запитань;

3.           Не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова;

4.           Не примушувати дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена;

5.           Не вигадувати для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу;

     6.           Не виявляти підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

7.Не порівнювати дитину з іншими дітьми.

Тест

 За допомогою тесту спробуйте перевірити, чи справляєтесь ви з таким складним і відповідальним завданням, як формування особистості, чи прагнете зрозуміти дитину, пізнати її, чи можливо, Вам потрібно змінити стосунки з дитиною?

 Тест "Які Ви батьки?"

 Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми :

 1. Скільки разів тобі повторювати?

 2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?

 3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?

 4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?

 5. Які в тебе чудові друзі?

 6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?

 7. Ти моя надія і опора!

 8. Ну, які в тебе друзі?!

 9. Про що ти думаєш?

 10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!

 11. А як ти вважаєш, сину(доню)?

 12. У всіх діти як діти, а ти?!

 13. Який(а) ти у мене чемний(а)!

 Аналіз результатів:

 Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал.

 7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.

 9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.

 11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас

 13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси. 

-   А чи знаєте, яка найбільша мрія ваших дітей?

Оповідання «Батькове каяття».

Хочу запропонувати вашій увазі оповідання відомої журналістки Лівінгстон Ларнед 

Батькове каяття

Послухай, синку… Кажу тобі це, коли ти спиш. Ось я увійшов до твоєї кімнати. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці та читав, мене наскрізь пройняли докори сумління. Сповнений почуття провини,підійшов я до твого ліжка.

Мене не полишали думки про мою поведінку: я зірвав на тобі свій поганий настрій, робив тобі зауваження, коли  ти зранку збирався до школи або коли вчора ввечері, замість помитися, лише обтер обличчя рушником та ще забув почистити черевики. Так само вичитав тебе, коли ти впустив щось на підлогу.

За сніданком я теж до тебе прискіпувався. Ти пролив чай, ти занадто швидко ковтав їжу, ти оперся ліктями об стіл. Занадто намастив масло на хліб. А коли ти бавився, я саме зібрався виходити з хати: за кілька хвилин мав бути потяг. Ти обернувся, помахав мені ручкою та гукнув «До побачення, татку!»

А я у відповідь тільки насупив брови і сказав: «Випрями спину»…

Усе знову почалося ввечері, коли я повернувся з роботи. Ти саме бавився, колінкуючи по землі. Побачивши дірку у твоїх штанях, я вичитав тебе при твоїх друзях і наказав негайно йти додому. «Речі коштують грошей, – сказав я, – якби ти сам їх купував, то знав би, як їх шанувати.»   

А пам’ятаєш, як несміливо ти увійшов до зали? Ти не міг підвести очей, ти боявся мене після того, як я влаштував тобі «виховний момент» перед друзями. Я зиркнув на тебе поверх газети, невдоволений твоїм невчасним вторгненням, –  і ти зупинився у дверях, не знаючи, що робити далі. «Чого тобі треба?» - запитав я суворо.

Ти нічого не відповів. Ти підбіг до мене, закинув рученята мені на шию і поцілував мене, міцно-міцно обійнявши, з любов’ю, якою Бог наділив твоє маленьке серце і яка, навіть коли не знаходить взаємності, ніколи не в’яне. Потім ти пішов до своєї кімнати, дрібцюючи по сходах.

І тоді, синку, газета вислизнула з моїх рук на підлогу, мене охопили неприємні відчуття. Що зі мною діється? Це вже перетворюється у звичку – вишукувати провини, робити зауваження.

Мною оволодів жах. Що зі мною зробила звичка? Звичка прискіпуватися. Такою була моя нагорода тобі за те, що ти маленький хлопчик. А між тим, в тобі так багато здорового, чудового, справжнього. Твоє маленьке серце велике, наче світанок над землею. Це виплеснулося в твоєму стихійному пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати перед сном. Ніщо інше не має сьогодні значення, сину. Я прийшов до твого ліжка та в темряві, присоромлений, преклонив перед тобою коліна.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.